У давнину вірили, що під час сну людина перебуває на межі двох світів — реального й потойбічного. Тому спальне місце та постіль вважали сакральними й поводилися з ними з особливою обережністю. Подушка, як невід’ємний атрибут відпочинку, мала свої «табу», яких суворо дотримувалися, пише Радіо Трек.
Не спати на двох подушках
Для неодружених людей це вважалося поганим знаком, що може накликати самотність. Заміжній жінці подвійна подушка обіцяла хвороби, а одруженому чоловікові — грошові втрати.
Заборона сидіти на подушці
Сісти на подушку означало накликати на себе нещастя й проблеми зі здоров’ям. Ліжко завжди ретельно застеляли, а на незаправлену постіль чи подушки не сідали, аби не «образити» місце для сну. Єдиний виняток — весілля, коли молодята могли сидіти на подушках як символ сімейного благополуччя.
Подушка на столі — погана прикмета
Обідній стіл колись використовували й під час похоронних обрядів, тому подушка, що випадково опинилася на столі, вважалася передвісником смерті чи тяжких втрат у родині.
Чужа подушка — чужа енергія
Подушка, як вважали предки, вбирає в себе енергетику свого власника. Сон на чужій подушці міг «передати» чужі хвороби, невдачі чи навіть погані думки.
Не приймати й не дарувати подушку без потреби
Наші предки остерігалися дарувати чи брати подушки від сторонніх. Існувало повір’я, що всередину можуть підкласти «зачаровані» предмети, які принесуть у дім біди. Лише близькі родичі мали право дарувати подушки, адже їм довіряли беззастережно.
Стародавні заборони здаються забобонами, але вони яскраво свідчать про те, наскільки серйозно наші предки ставилися до сну й безпеки під час відпочинку.

.jpg)
.jpg)
6666666(1).jpg)
.jpg)

.jpg)
