У сучасній українській мові бракує чіткого й однозначного відповідника для слова «бездіяти», через що воно набуло широкого вжитку — хоча й є мовною помилкою.
Про це розповіла філологиня Ольга Васильєва у мовознавчій рубриці «Главкома».
Після численних звернень читачів щодо надмірного використання політиками слова «бездіяти», експертка пояснила, що в нормативних джерелах української мови такого слова немає. За її словами, в історичних словниках, зокрема у виданнях Кримського й Єфремова (1924–1933), російське «бездействовать» перекладалося як «вакувати» або «недіяти». У словнику Шелудька та Садовського (1928 р.) трапляється варіант «нечинити». Проте в сучасних словниках фігурує лише «вакувати», а також іменники на зразок «недіяльність» і «недіяння».
Васильєва наголосила: слово «бездіяти» — це калька з російської, себто росіянізм, який не має офіційного статусу в українській мові. Водночас за її словами, через відсутність зручного та зрозумілого аналога в українській, мовці часто вдаються до цього неологізму. Якщо така практика збережеться, не виключено, що згодом слово «бездіяти» таки з’явиться у словниках. Адже, як зазначає філологиня, саме мовна практика (узус) з часом формує літературну норму.
Вигадані слова та їх вплив
Радянська влада та російська пропаганда десятиліттями вигадували слова, які нібито є українськими, щоб зробити мову смішною та недолугою. Наприклад, такі слова як «пикогляд», «розчепірка» були вигадані з цією метою. Ці терміни часто використовуються для висміювання української мови, хоча вони не мають офіційного статусу.

.jpg)
.jpg)
6666666(1).jpg)
.jpg)

.jpg)
