Що стоїть за муркотінням котів: нове дослідження розкриває генетичну основу пухнастиків

Вчені з Кіотського університету виявили можливу генетичну причину муркотіння у домашніх котів — одного з найтаємничіших звуків у світі тварин.

Про це інформує Ukr.Media.

У межах дослідження біологи проаналізували поведінку та ДНК 280 котів, намагаючись з’ясувати, чому деякі з них частіше "розмовляють" із людьми, тоді як інші — мовчазніші. Власники тварин заповнювали опитувальники, вказуючи, як часто їхні улюбленці муркочуть. Ці дані були зіставлені з генетичними характеристиками котів.

Результати показали: на схильність до муркотіння може впливати довжина гена андрогенового рецептора, який відповідає за сприйняття гормону тестостерону. У котів із коротшим варіантом цього гена виявили вищу вокальну активність, особливо серед самців. Такі тварини не лише більше муркотіли, а й загалом були "багатослівнішими".

Цікаво, що довший варіант гена зустрічається виключно у свійських котів, а у диких його не виявили. Дослідники припускають, що така мутація сформувалася у процесі одомашнення — коли коти почали частіше взаємодіяти з людьми за допомогою звуків.

На думку науковців, ці висновки підтримують ідею, що муркотіння — це не лише фізіологічна реакція, а елемент соціальної поведінки, який виник під впливом життя поруч із людиною. Генетичне пояснення цієї риси може не лише пролити світло на еволюцію котів, але й допомогти покращити взаєморозуміння між людьми та їхніми пухнастими компаньйонами.