Точно не з лимонів: з чого насправді роблять лимонну кислоту

Попри назву, звичайний білий порошок із пакетика майже ніколи не має стосунку до цитрусових. У промислових масштабах вичавлювати сік із лимонів просто невигідно через величезну собівартість. Натомість для виробництва беруть значно дешевшу сировину — цукрові буряки, кукурудзу або тростину, пише ТСН.

Далі в процес вступає біологія. До цукристої маси додають спеціальну культуру чорної цвілі — грибок Aspergillus niger. У процесі ферментації цей мікроорганізм активно переробляє цукор і виділяє саме лимонну кислоту. Після цього розчин фільтрують, очищають, кристалізують і висушують до знайомого всім стану.

Сьогодні цей продукт можна знайти чи не в кожному кухонному фартуху та на етикетці більшості газованок, соусів чи консервів, де він працює як безпечний регулятор кислотності.

Для домашнього господарства це взагалі незамінна річ. Щоб легко зняти товстий шар накипу у чайнику, не купуйте дорогу побутову хімію: засипте 1–2 пакетики (близько 20–30 грамів) лимонної кислоти, залийте водою до максимуму, закип'ятіть і залиште на 15–20 хвилин. Накип відійде пластами сам. Головне — після цього двічі закип'ятити та злити чисту воду, аби не зіпсувати ранкову каву чи чай.