Одна ніч, 315 голосів і шість років суперечок: як ухвалювали Конституцію України

28 червня Україна відзначає день народження свого Основного закону. Сьогодні цей документ є не просто збіркою юридичних норм, а правовим фундаментом, який закріплює суверенітет, територіальну цілісність та волю держави. Проте шлях до його остаточного затвердження був сповнений запеклих політичних протистоянь, виснажливих компромісів та безсонних годин, які назавжди увійшли в історію вітчизняного парламентаризму.

Марафон тривалістю у шість років: як народжувався український Основний закон

Процес створення правової основи держави розпочався ще задовго до офіційного проголошення незалежності — у липні 1990 року, одразу після ухвалення Декларації про державний суверенітет. Загалом робота над документом розтягнулася на шість років. Серед усіх колишніх республік СРСР Україна прийняла нову Конституцію останньою. Головною причиною такого тривалого процесу розробки та обговорення стали глибокі ідеологічні протиріччя між двома основними силами у парламенті другого скликання — національно-демократичним табором та комуністами.

Конституційна ніч: 24 години безперервної боротьби

Фінальний етап розгляду перетворився на безперервний двадцятичотиригодинний марафон, який розпочався 27 червня 1996 року. Народні депутати працювали без перерви майже добу. Результати голосування було зафіксовано на табло о 09:20 ранку 28 червня. За ухвалення закону висловилися 315 парламентарів при мінімально необхідній межі у 300 голосів. Водночас 36 депутатів проголосували проти, 12 утрималися, а ще 30 осіб взагалі проігнорували процедуру. Документ набув юридичної сили негайно, у день його прийняття.

Хто такий «батько» Конституції і чому все висіло на волосині

Головним доповідачем і координатором процесу під час історичного засідання виступив керівник тимчасової комісії, народний депутат Михайло Сирота, якого згодом почали називати «батьком» української Конституції. Саме він беззмінно стояв на парламентській трибуні, представляючи кожну окрему статтю проєкту під час виснажливої нічної дискусії.

У своїх спогадах про ті події Михайло Сирота зазначав, що боротьба була дуже виснажливою і наставали моменти, коли здавалося, що все висить на волосині і незалежної України не буде. Історичну крапку у тривалих дебатах поставив тодішній голова Верховної Ради Олександр Мороз, який після завершення підрахунку голосів оголосив на всю залу: «Є Конституція!».

Міжнародне визнання: оцінка Венеціанської комісії

Український правовий фундамент отримав високу оцінку на світовому рівні. Міжнародне співтовариство схвалило ухвалений документ. Зокрема, Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) офіційно визнала українську Конституцію однією з найдемократичніших у Європі. Іноземні експерти окремо відзначили розділи, присвячені правам, свободам та обов'язкам громадян, які повністю відповідали тогочасним світовим правовим стандартам.

Захист від зазіхань: як влаштований механізм змін до закону

За час свого існування текст зазнавав кількох реформ, проте документ має дуже жорстку систему юридичного захисту від несанкціонованих переглядів. Для схвалення поправок до більшості розділів вимагається конституційна більшість парламенту — від 2/3 до 3/4 голосів від повного складу Верховної Ради, що налічує 450 народних депутатів. При цьому закон містить абсолютну заборону на будь-яку модернізацію, якщо пропоновані зміни скасовують чи обмежують права й свободи людини й громадянина, спрямовані на ліквідацію незалежності або створюють пряму загрозу територіальній цілісності держави.

Цифри та факти, які приховано за офіційним святом

За роки існування Основного закону навколо процесу його створення та використання сформувалися особливі факти:

• За шість років підготовки було розроблено та винесено на обговорення 15 альтернативних проектів документа;

• Одразу після успішного фінального голосування вранці 28 червня 1996 року під куполом Верховної Ради вперше офіційно пролунав державний гімн України;

• Головний юридичний документ є обов'язковим атрибутом президентської інавгурації — кожен глава держави складає присягу на вірність українському народу, поклавши руку на текст Конституції та Пересопницьке Євангеліє.